warrant

1) судове розпорядження, ордер; ордер на арешт; припис; підстава; повноваження; розписка; посвідчення; гарантія; доказ; доручення; моральне право; правосильність; виправдання дій

2) гарантувати, ручатися; надавати право (або повноваження); вимагати (суду, судового рішення тощо; про проступок тощо); слугувати виправданням; слугувати підставою; підтверджувати; заслуговувати (на щось)

•

warrant compelling the appearance — наказ наказ про приведення (до суду)

warrant for living accommodation — ордер на житло (житлоплощу)

warrant sending the case to trial — вимагати передачі справи до суду (про докази, свідчення тощо)

- warrant a title

- warrant a trial
- warrant by the constitution
- warrant certificate
- warrant creditor
- warrant for arrest
- warrant for apprehending
- warrant for search
- warrant for telephone tapping
- warrant in bankruptcy
- warrant judgement
- warrant judgement
- warrant of apprehension
- warrant of arrest
- warrant of attorney
- warrant of caption
- warrant of commitment
- warrant of committal
- warrant of death
- warrant of delivery
- warrant of distress
- warrant of execution
- warrant of law
- warrant of possession
- warrant of removal
- warrant of seizure
- warrant of surrender
- warrant of the bench
- warrant public intervention
- warrant rights
- warrant signed by a judge
- warrant signed by a procurator
- warrant title
- warrant to appear
- warrant to apprehend
- warrant to arrest
- warrant to distress
- warrant to search
- warrant to seize
- warrant to surrender
- warrant trial
- warrant under seal
- warrant upon affidavit
- warrant upon evidence
- warrant upon oral testimony
- warrant upon proof
- warrant upon testimony